народний

-а, -е.

1) Прикм. до народ 1), 3). ||Який належить народові, країні, державі. || Власт. або відповідний духові народу, його національним особливостям. || Створений народом.

••

Наро́дна дра́ма — один із жанрів народно-поетичної творчості.

Наро́дна етимоло́гія лінгв. — назва, яка вживається щодо фактів хибного розуміння походження або значення мовної одиниці.

Наро́дна (нетрадиці́йна) медици́на — сума всіх знань та практичних методів, що застосовуються для діагностики, запобігання та ліквідації традиційних захворювань нетрадиційними (народними) методами (засобами). || З добровільною участю всього колективу. **

Наро́дний депута́т — неофіційна назва (звання) депутата Верховної Ради України, міської, обласної або районної ради від певного виборчого округу.

Наро́дний трибу́н іст. — магістратура в Римській республіці, завданням якої був захист інтересів плебсу.

Наро́дні засіда́телі — громадяни, обрані для участі в розгляді кримінальних та цивільних справ по першій інстанції.

Наро́дні збо́ри іст. — форма безпосередньої демократії, відома з глибокої давнини; назва однопалатного парламенту в Болгарії та Албанії.

2) Який тісно пов'язаний з народом, відповідає його культурі, світоглядові і т. ін. Народний театр.

••

Наро́дний хор — хоровий колектив, який в автентичній манері виконує народні пісні або спеціально створені композації.

3) Який добровільно, на громадських засадах виконує певні функції в житті й роботі колективу. Народна міліція.

4) У дореволюційній Росії – признач. для широких або нижчих верств суспільства. Народні училища.

••

Наро́дний учи́тель — у дореволюційній Росії – учитель сільської школи.